На початку 2000-х років увага всього світу була прикута до наближення конфлікту в Іраку. Зокрема, тоді Сполучені Штати Америки за підтримки Сполученого Королівства та інших союзників збиралися направити свої війська в цю країну. Військове вторгнення було неминучим, а розвиток подій військової інтервенції викликало широку опозицію у світі. Мільйони людей у різних містах та країнах виходили на мітинги та акції протесту для того, щоб висловити свою незгоду з рішенням уряду. На території Великобританії одні з наймасштабніших протестів проти війни в Іраку пройшли у промисловому місті Манчестер у 2003 році. Далі на manchesteryes.com.
Причини початку війни в Іраку
Одним з основних виправдань вторгнення США та Великобританії до Іраку на початку 2000-х років була віра в те, що Ірак має зброю масової поразки. Тобто наддержави намагалися запобігти спробі застосування хімічної чи біологічної зброї. Але як виявилося після вторгнення, на території Іраку не було знайдено жодних доказів, які б підтверджували цю наявність небезпечної зброї.
Крім того, тодішній склад Білого дому на чолі з Бушем стверджували, що режим Саддама Хусейна мав зв’язки з терористичними організаціями, такими як Аль-Каїда. Ситуація особливо загострилася після терактів 11 вересня, що сталися у Нью-Йорку. Але причина вторгнення не має жодних ґрунтовних доказів зв’язку Іраку з терактами 11 вересня.
Також однією з причин іноземного вторгнення в Ірак було прагнення наддержав усунути Саддама Хусейна від влади. США, Великобританія та інші країни вважали, що його політичний режим є загрозою стабільності всього регіону. Його усунення сприяло б урегулюванню політичної стабільності. До того, вторгнення до Іраку було зумовлене також такими екзистенційними проблемами, як порушення прав людини та політикою звірства правлячого класу. США та Великобританія насамперед хотіли врятувати безневинних громадян Іраку, позбавлених прав і свобод.
Рішення розпочати війну було дуже спірним. Опозиціонери по всьому світу стверджували, що доказів існування зброї масового знищення в Іраку немає, а вторгнення може призвести до дестабілізації ситуації в усьому регіоні, масових людських жертв та затяжного конфлікту. Навіть незважаючи на масові протести, які прокотилися по всьому світу на початку 2000-х років і всі вищеперераховані побоювання, вторгнення до Іраку сталося у 2003 році, що призвело до затяжного конфлікту з величезними наслідками.
Мешканці Манчестера проти війни в Іраку
Жителі Манчестера споконвіку були дуже активними громадськими діячами, які завжди цікавилися як життям і благом міста, так і благом людей в інших країнах. Дізнавшись про наміри уряду США та Великобританії про вторгнення до Іраку, вони не стали мовчати. Молодь, робітники, політики, юристи та інші мешканці міста почали регулярно влаштовувати мирні акції протесту проти війни в Іраку. Вони всіма силами хотіли бути почуті верхівками британської та американської влади, і хотіли запобігти всім жахливим наслідкам цього вторгнення.
Як проходив наймасштабніший протест у Манчестері?
Наймасштабніша акція протесту в Манчестері розпочалася у вересні 2003 року. Зокрема, вона проходила перед традиційними щорічними зборами правлячої Лейбористської партії. І для того, щоб привернути увагу, на мітинг у Манчестері вийшло понад 30 тисяч людей. Зокрема вони виступали проти присутності британських військ в Іраку.
Усі мітингувальники збиралися на площі Альберта, після чого пройшлися маршем навколо конференц-центру, де мали засідати делегати Лейбористської партії. А неподалік міського готелю, де зупинилася партійна верхівка, сім’ї тих, хто загинув на чужій землі, в Іраку, розбили “табір миру” із шести наметів. Таким чином вони сподівалися привернути увагу прем’єр-міністра Великобританії Тоні Блера.
Мітингувальники, які зібралися біля місця проведення конференції, звинуватили тодішнього прем’єр-міністра Великобританії в тому, що він підтримав США в незаконній війні в Іраку, а також за те, що не засудив бойові дії, які відбулися між ізраїльськими силами і партизанами Гезболли на півдні Лівану.
Зокрема, перед самими мітингувальниками виступив журналіст Джордж Ґеллоуей, журналістка Лорен Бут та сестра дружини прем’єр-міністра Блера Шері, яка розкритикувала Блера за його позицію та дії. При цьому сам прем’єр-міністр Великобританії Блер заявив мітингувальникам у Манчестері, що дана конференція Лейбористської партії стане для нього останньою. Він пообіцяв піти у відставку протягом 2003 року.
Акція протесту була однією з найбільших на території Великобританії. До того, вона послужила потужним поштовхом для влади Великобританії та країнам союзницям задуматися про їхню політику та військові дії, які вони проводили на чужій землі. Активісти всіляко закликали зупинити війну, зупинити призов та новини про чергову смерть на війні в Іраку у манчестерській родині.
Хоча мітингувальникам в Манчестері не вдалося зупинити вторгнення та війну, протести стали символом солідарності міста. Зрештою, антивоєнні протести в Манчестері, які відбулися у 2003 році, стали невіддільною частиною його історії, боротьби за справедливість і мир.