Прогулюючись вулицями Гітон-Чапел, важко уявити, що колись це тихе передмістя Манчестера жив зовсім іншим життям. Тут, де у 21 столітті панує спокій та ритм повсякденності, сторіччя тому гуркотіли верстати, скреготів метал та долинали голоси робітників. У роки Першої світової війни саме тут з’явився об’єкт, який вписав ім’я району в історію британської авіації – Національний авіаційний завод №2. Далі на manchesteryes.com.
Це було не просто чергове виробництво у воєнний час. Завод став символом промислового підйому Манчестера, доказом того, що місто здатне мобілізувати свої ресурси та перетворитися на один із центрів британської оборонної могутності. На його конвеєрах народжувалися військові літаки, які здіймалися в небо, щоб захищати країну.
Для тисяч робітників Гітон-Чапел завод став новим сенсом життя. Він забезпечував робочими місцями, змінював вигляд району та давав людям почуття причетності до великої справи. Для Великобританії підприємство стало частиною національної оборонної системи – опорою у важкі роки війни. Саме тут люди відчували, що їхня щоденна праця рятує життя солдатів на фронті, а кожен зібраний літак наближає країну до перемоги. Завод об’єднав громаду, перетворивши її на невіддільну частину оборонного щита держави.
Манчестер під час Першої світової війни
Варто зазначити, що Великобританія, як і місто Манчестер під час Першої світової війни, не були полем активних бойових дій. Бої йшли переважно у Франції та Бельгії, на Західному фронті, а також у Східній Європі, на Балканах, у Середземному та Близькому Сході. Там воювали й британські війська.
Хоча на території самої Великобританії боїв не було, країна зазнала значних втрат і впливу війни. Зокрема, німецькі дирижаблі та літаки здійснювали бомбардування прибережних міст та Лондона. Це стало першим досвідом масових авіаударів із цивільних у британській історії. Військова економіка докорінно змінила життя міст. Виробництво озброєння, військових літаків, кораблів та боєприпасів зосереджувалося у промислових центрах, зокрема у Манчестері.
Також у Манчестері та навколишніх районах розгорнулося масове виробництво зброї та авіації. Наприклад, у Гітон-Чапел було створено Національний авіаційний завод №2, де будували літаки для фронту.
Тисячі манчестерців пішли добровольцями на війну. У місті формувалися цілі підрозділи, відомі як “Pals battalions” – з друзів, сусідів, колег. Багато хто воював на Соммі та загинув разом.
У період Першої світової війни Манчестер також зіткнувся із нестачею робочої сили, оскільки чоловіки йшли на фронт. Це дало поштовх до активного залучення жінок до роботи фабрик та заводів, що стало одним із ключових соціальних зрушень епохи.
Хоча боїв у Манчестері та на території Великобританії не було, але війна глибоко змінила місто: від економіки та промисловості до ролі жінок у суспільстві. Манчестер був важливим тиловим центром, який постачав фронт зброєю, літаками та робочими руками, а його мешканці платили величезну ціну людським втратам.
Будівництво Національного авіаційного заводу №2
До 1917 року британський уряд усвідомив, що попит на літаки значно перевищує можливості приватного сектора. Рішенням було будівництво національних авіазаводів під керуванням перевірених промислових компаній. Один з них був створений у Манчестері за підтримки “Crossley Motors”, відомої виробництвом автомобілів та авіаційних двигунів. Розташований у Гітон-Чапел, на Кросслі-Роуд, завод був переобладнаний з частково побудованого заводу з виробництва двигунів у великий авіаційний центр, будівництво якого було завершено до середини 1918 року.
Завдання заводу в період першої світової війни
У розпал Першої світової війни Національна авіаційна фабрика №2 у Гітон-Чапел, Манчестер отримала велике замовлення від Королівських ВПС. Контракт передбачав випуск 500 одномоторних двомісних денних бомбардувальників-біпланів de Havilland DH.9.
Перший готовий літак із серійним номером D1001 залишив цехи заводу у березні 1918 року. Виробництво йшло стрімко: навесні 1919 року, коли військові дії вже завершилися, встигли побудувати 444 машини.
Спочатку літаки відправляли на остаточне складання і тестування у “Coal Aston” поблизу Шеффілда – залізницею, прямо з заводських під’їзних шляхів LNWR. Але вже з травня 1918 року процес змінився: нові DH.9 доставляли секціями або залізницею, або автотранспортом “Alexandra Park” у Манчестері, де вони проходили фінальну збірку і льотні випробування перед передачею у Королівські ВПС. Іноді обкатка відбувалася і ближче до будинку – на аеродромі у Крінгл Філдс.
Після перемир’я плани різко скоротилися. Останні 50 замовлених DH.9 так і не були збудовані, а додаткові контракти закриті.
Однак завод мав ще один амбітний проєкт: випуск 200 двомоторних бомбардувальників de Havilland DH.10 Amiens. Перші сім літаків (серійні номери F351–F357) були готові та піднялися у повітря вже у лютому 1919 року. Але війна на той час закінчилася, і необхідність нових машин зникла. Решта замовлення скасували, а завод поступово перейшов до виконання мирних завдань.
У період розквіту на заводі працювали 1600 чоловіків та 950 жінок, що робило його символом воєнного часу та соціального прогресу не лише міста, а й усієї країни. Це був особливий період, коли жінки влилися у промислове робоче середовище у безпрецедентних масштабах.
Подальша доля заводу
Після того, як замовлення на військові літаки були остаточно скасовані, завод у Гітон-Чапел перейшов до компанії “Crossley Motors”, яка спільно з американською “Willys-Overland Motors” відкрила виробництво автомобілів і вантажівок під брендом “Willys Overland Crossley”. Але автомобільна історія підприємства виявилася недовгою. Вже на початку 1930-х років випуск машин тут припинився.
Проте простоювати виробничому майданчику не судилося. У 1934 році завод придбала “Fairey Aviation” з Гейса, якій терміново були потрібні великі потужності для виконання оборонних замовлень. З листопада того ж року розпочалася масштабна реконструкція корпусів, і вже у вересні 1936 року з конвеєра вийшов перший “Fairey Hendon” – бомбардувальник, зібраний у кількості тринадцяти штук. Його доставили автотранспортом на аеродром Бартон для перших випробувань.
Наступний етап настав у 1937 році, коли підприємство перейшло на випуск нового бомбардувальника – “Fairey Battle”. Льотні випробування невдовзі перенесли на аеродром Рінгвей, який згодом став сучасним аеропортом Манчестера.
З початком Другої світової виробництво розширилося. У 1940 році в Гітон-парку, неподалік від основного підприємства, відкрився тіньовий завод “Errwood Park”, також керований “Fairey”. Тут випускалися винищувачі “Bristol Beaufighter” і важкі бомбардувальники “Handley Page Halifax”. Після війни, наприкінці 1945 року, завод перестав збирати літаки та був переданий “Crossley”, де налагодили випуск автобусів.
У період з 1936 року по 1958 рік на двох заводах у Гітон-Чапел та Еррвуд-парку було побудовано близько 4400 літаків. Ці підприємства відіграли важливу роль в обороні Великобританії як під час Першої світової війни, так і Другої світової війни, а також розвитку її авіаційної промисловості.