Мало хто знає, але багато років Манчестер зберігав величезний секрет. Зокрема, під жвавими міськими вулицями ховається неймовірно велика мережа підземних тунелів, які в ту епоху були секретним бомбосховищем від одного з найстрашніших видів зброї: атомної бомби. Побудовані в умовах найсуворішої таємності, ці тунелі стали важливою частиною оборонної стратегії не тільки міста, а й усієї країни під час напруженого протистояння між СРСР та США. До того, у міру ескалації напруженості необхідність міста в безпечних бомбосховищах від ядерної зброї стала першорядною. Що відомо про манчестерське бомбосховище від атомної бомби? Далее на manchesteryes.com.
Історія будівництва: як під Манчестером з’явилася ціла мережа тунелів?
Бомбосховище від ядерної бомби в Манчестері таїть у собі неймовірну історію, яка безпосередньо пов’язана з періодом Холодної війни.
Коли Друга світова війна була закінчена, між наддержавами, такими як США та СРСР виник новий конфлікт. З роками становище посилювалося, а ядерна напруженість лише зростала. Виходячи з такої динаміки, уряд Великобританії почав готуватися до найгіршого сценарію – пуску атомної бомби.
Для того, щоб убезпечити місто та його мешканців було ухвалено новаторське рішення. Воно полягало у будівництві інноваційної телефонної станції в центрі Манчестера, яка була захована глибоко під землею.
Будівництво бункера від ядерної бомби йшло у період 1954-1957-х років. І почалося воно з розчищення землі між Йорк-стріт та автовокзалом Пікаділлі. На цьому місці над землею збиралися побудувати комплекс “Пікаділлі Плаза”. Але під цими роботами ховався таємний проєкт з будівництва цілої мережі тунелів-бомбосховищ. Будівельна ділянка була оточена високим дерев’яним парканом, тому уряд сподівався, що ніхто нічого не запідозрить.
Для чого потрібна була мережа тунелів під Манчестером?
Слід зазначити, що Манчестер був не єдиним містом, у якому уряд Великобританії під час Холодної війни здійснював секретний проєкт. Аналогічні тунелі водночас з’явилися в таких містах як Бірмінгем і Лондон. Але навіщо потрібні були такі грандіозні проєкти бомбосховищ?
Зокрема, бомбосховища в Манчестері виконувало першорядне значення – забезпечення захищеного зв’язку у разі ядерної війни, а також безперебійний зв’язок уряду Великобританії в Лондоні з урядом США у Вашингтоні. Це все здійснювалося за допомогою безпечного та міцного трансатлантичного телефонного кабелю, що виходить на берег біля Обану та проходить через Глазго, Манчестер та Бірмінгем.
Особливості манчестерського бункера
Тунелі манчестерського бункера знаходилися під землею на глибині 35 метрів (115 футів) і мали діаметр близько 2 метрів (80 дюймів). Будівництво секретного проєкту під виглядом комплексу “Пікаділлі Плаза” коштувало 4 мільйони фунтів стерлінгів на той час. Якщо перераховувати на сучасні гроші, то це близько 126 мільйонів фунтів стерлінгів. Частина цих грошей була представлена партнерами Великобританії з НАТО.
Зокрема, під землею у Манчестері розмістили телефонну станцію “Guardian”. Усього було два рівні тунелів, які йшли на південний захід під старою “Центральною” телефонною станцією, на Йорк-стріт та по лінії Джордж-стріт.
На Джордж-стріт у підземні тунелі вів величезний вантажний ліфт. Саме за допомогою нього все обладнання було встановлене під землею. А в разі запуску атомної бомби мережу тунелів можна було законсервувати герметичними дверима. Тут також знаходилася шахта технічного обслуговування та вентиляції.
Крім основної телефонної станції, в мережі тунелів також розташовувалися великі дизельні генератори, очищувачі повітря, спальні приміщення, кухня, склад для продуктів і обідня зона. До того тут був навіть добре обладнаний бар, де було все необхідне, як у звичайному закладі: столи, стільці, піаніно та більярдний стіл. А для більшої правдоподібності інженери тут створили вітражі, де були показані зображення, які імітували те, що відбувається за вікном.
Розсекречення проєкту: як грандіозний проєкт став закинутим?
Проєкт будівництва підземних тунелів під містом був величезною таємницею. Він протягом десятка років вважався “найпотаємнішим секретом у Манчестері” при тому, що в основному не використовувалися за прямим призначенням. Лише у 1968 році проєкт про бомбосховища від ядерної бомби в Манчестері було розсекречено.
Як показав час, бомбосховище виявилося непотрібним інфраструктурним проєктом. Через роки після розсекречення, з тунелів було винесено все устаткування. У 21 столітті мережа підземних ходів тепер порожня. Головний вхід телефонної станції було засипано. А ось ліфтова шахта з величезними противибуховими дверима на Джордж-стріт все ще збереглася.
Колись наймасштабніший і одни із найграндіозніших та секретних проєктів не лише у місті, а й на території Великобританії, у 21 столітті має зовсім інший статус. Зокрема, за першочерговим призначенням мережа тунелів не використовується, а служить виключно як міська кабельна траса між телефонними станціями “Ardwick” та “Dial House”.