Історія Манчестера неймовірно багата та насичена. Про Манчестер ви можете дізнатися не тільки як про промисловий центр Великобританії, але і як про центр політичних подій країни. Протягом багатьох років у серці Манчестера відбувалося багато важливих політичних подій: мітингів, акцій, виступів та інших. Серед них, на особливу увагу заслуговує історія про манчестерських мучеників, трьох ірландських націоналістів, які були страчені у 1867 році. Цими людьми були: Вільям Філіп Аллен, Майкл Ларкін та Майкл О’Браєн. Вони були страчені через те, що були пов’язані з рухом “Фенії”, який прагнув досягти незалежності Ірландії від британського правління. Далі на manchesteryes.com.
Дещо з історії: хто такі “Фенії”?
“Фенія” воно ж Ірландське республіканське братство, також відоме як феніанський рух виникло після ірландського картопляного голоду, який стався в період 1845-1849-х років. Ця ситуація посилювалася тим, що з боку Британії проблемними були такі питання, як права на землю, релігійна дискримінація та відсутність політичного представництва.
Усе це спонукало до того, що у 1850-х роках було основа “Фенійське братство”, метою якого було створення незалежної Ірландської республіки, вільної від контролю Британії.
В рамках цього руху ірландці вдавалися до крайніх заходів, включаючи збройний опір. Вони перевозили зброю контрабандою та неодноразово влаштовували повстання у різних куточках країни.
Ключові події, що відбулися у рамках феніанського руху
Напруга між британцями та ірландцями з роками лише наростала. Ірландці постійно влаштовували збройні повстання в Англії. Однією з найвідоміших і найгучніших подій був вибух в Клеркенвеллі у 1867 році. Зокрема, тоді “Фенійське братство” доклало максимум зусиль для того, щоб урятувати членів своєї організації, які перебували у лондонській в’язниці. В рамках цього повстання була спроба підірвати стіну в’язниці за допомогою динаміту. Внаслідок вибуху, який здійснили ірландці було пошкоджено навколишні будинки, близько 12 людей загинули і більше сотні отримали поранення різного ступеня тяжкості. При цьому повстання провалилося, і з в’язниці жоден ірландець не втік.
Але на цьому повстання ірландців всередині Англії не закінчилися. Після того, як у Лондоні спроба звільнити членів братства виявилася неуспішною, ірландці перейшли на інше місто – Манчестер. Зокрема, у 1867 році до Манчестерської в’язниці везли ще двох лідерів феніанського руху – Томаса Дж. Келлі та Тімоті Дізі. Увага “Фенії” була переключена на їхнє звільнення.
Події щодо звільнення Келлі та Дізі відбувалися 18 вересня 1867 року. Зокрема двох учасників феніанського руху переводили з будівлі суду до місцевої в’язниці Манчестера. Вони були скуті наручниками і знаходилися в різних відсіках поліцейського фургона, до того ж їх ще супроводжував загін із 12 кінних поліцейських. Окрім Келлі та Дізі, у фургоні, який їхав із суду до в’язниці перебувало ще 6 ув’язнених. Коли фургон з ув’язненими проїжджав під залізничною аркою, один із представників “Фенійського братства”, яке готувало напад, вискочив на середину дороги і направив пістолет на водія та наказав йому зупинитися. На той момент решта групи “Фенії” приблизно з 40 осіб оточила фургон і схопила коней. Одного коня ірландці застрелили.
Однак, і ця спроба звільнення членів феніанського братства була не дуже успішною. Зокрема, ірландцям не вдалося зламати фургон, де знаходилися Келлі та Дізі. Вони намагалися зламати замок за допомогою сокири, кувалди та брухту, але всі спроби були безуспішними.
Коли час закінчувався, ірландці звернулися до сержанта поліції, який їхав у середині фургона разом з в’язнями, щоб він відчинив їм двері. Сержант поліції відмовився допомагати ірландцям, ті, своєю чергою, приставили револьвер до замкової щілини і тоді сержант заглянув у неї, щоб подивитися, що відбувається. Пролунав постріл, куля пройшла через око в мозок і вбила сержанта поліції Манчестера.
Після цього, одна з жінок-в’язнів, яка їхала у фургоні, дістала з кишені мертвого сержанта поліції ключі від фургона і передала ірландцям. Келлі та Дізі втекли, а ця подія стала відомою як “Манчестерські заворушення”.
Розслідування та страта манчестерських мучеників
Після втечі, поліція відреагувала практично миттєво. Найімовірніше ірландці, що втекли, разом з нападниками знайшли притулок в одному з феніанських районів Манчестера. Проводилися масштабні обшуки будинків, а тим, хто їх бачив, належала нагорода 300 фунтів стерлінгів. Але ні Келлі, ні Дізі так і не були спіймані. Найімовірніше фінікійці, що втекли, попрямували до Ліверпуля, а там сіли на корабель до Нью-Йорка.
Проте обшуки у Манчестері активно продовжувалися. Поліція ретельно обшукала всі ірландські квартали міста і приводила до місцевих магістратів десятки підозрюваних, вибраних майже навмання. Ірландці називали ці обшуки “царством терору”.
Серед арештованих були:
- 19-річний тесляр – Вільям Філіп Аллен;
- кравець і багатодітний батько – Майкл Ларкін;
- учасник Громадянської війни у США та продавець із графства Корк – Майкл О’Брайен.
Ці люди були засуджені до страти на підставі доказів, які, м’яко кажучи, були сумнівними. Кожен із них не визнавав своєї провини у вбивстві сержанта поліції і заявляв, що всі звинувачення британського уряду помилкові.
Збройні кампанії феніанського братства були переважно безуспішними, але рух справив подальший суттєвий вплив на ірландський націоналізм.
Ірландські націоналісти відіграли ключову роль у формуванні опору британському правлінню. А феніанський рух привернув міжнародну увагу після страти манчестерских мучеників у 1867 році. Невдала спроба повстання в Манчестері призвела до повішення трьох ірландців, яка ще більше посилила націоналістичні настрої та продовжило боротьбу за незалежність Ірландії у наступні роки.