У самому серці площі Святого Петра у Манчестері розташований Манчестерський кенотаф, також відомий як військовий меморіал. Він є нагадуванням про тих, хто пожертвував своїм життям під час Першої світової війни, Другої світової війни та інших військових конфліктів. Для мешканців Манчестера це не просто пам’ятка, це місце пам’яті та поваги всіх загиблих героїв. Далі на manchesteryes.com.
Історичний контекст, що послужив створенню меморіалу
Після завершення Першої світової війни, що призвела до величезних людських втрат, по всій Великобританії з’явилися тисячі військових меморіалів. Практично у кожному населеному пункті було створено пам’ятники на честь загиблих. Варто зазначити, що Манчестер був одним із тих міст, де було найбільше жертв. За кількістю загиблих він поступався лише Лондону. Таким чином у період Першої світової війни Манчестер втратив понад 22 000 жителів, ще 55 000 було поранено. Особливі втрати зазнали Манчестерський полк та Ланкаширські стрілки, куди активно залучалися батальйони друзів – групи, сформовані за професійним чи соціальним принципом. Ці батальйони зазнали важких втрат, включаючи понад 4 000 життів.
Всенаціональне будівництво військових меморіалів та поява пам’ятника у Манчестері
Одразу після закінчення Першої світової війни у багатьох містах почалося будівництво військових меморіалів, але у Манчестері роботи стартували тільки у 1922 році. Під тиском Британського легіону міська рада створила комітет із 12 осіб для розробки проєкту пам’ятника. Бюджет на той час був обмежений на 10 000 фунтів стерлінгів. Однак частина городян, включаючи ветеранів війни, критикувала ідею, вважаючи, що кошти краще направити на допомогу тим, хто вижив. При цьому газета “Daily Dispatch” запропонувала покрити всі витрати на будівництво меморіалу, але влада Манчестера відхилила пропозиції, наполягаючи на місцевому фінансуванні.
Проєкт будівництва меморіалу
Для військового меморіалу в Манчестері розглядалися три місця: Альберт-сквер, Пікаділлі-Гарденс та площа Святого Петра. Альберт-сквер викликав суперечки через необхідність переміщення статуй, а Пікаділлі-Гарденс пов’язана з іншими проєктами, що затягувало терміни. Комітет вирішив зосередитись на площі Святого Петра, незважаючи на складнощі: захист поховань та перенесення пам’ятного хреста з місця колишньої церкви. Це рішення збільшило вартість і тривалість проєкту, але дозволило нарешті розпочати роботу над меморіалом.
При цьому ще більше суперечок було довкола вибору архітектора. Міська влада Манчестера організувала конкурс, призначивши архітектора Персі Вортінгтона оцінювачем, але зберегла за собою право накладати вето на його вибір. Таке рішення висвітили у пресі, що дуже обурило місцевих мешканців. У результаті через масові суперечки з вибором архітектора цей процес завершився провалом. Пізніше відомому архітектору серу Едвіну Лаченсу було запропоновано розробити проєкт, який міг би зберегти існуючі елементи старої пам’ятки, включаючи хрест і склепи.
Едвін Лаченс на початку 20 століття був провідним архітектором за версією “Historic England”. А уславився саме завдяки тому, що став одним із головних авторів усіх військових меморіалів на території Великобританії. Перш ніж почалася Перша світова війна, він спеціалізувався на проєктуванні заміських будинків для еліти, але після 1917 року зосередився на пам’ятниках. Багато його пам’ятників, включаючи манчестерський, стали зразками військових меморіалів.
Дизайн військового меморіалу у Манчестері
Військовий меморіал Манчестера є архітектурним комплексом з портлендського каменю, що включає кенотаф, дві колони-обеліски і Камінь пам’яті. Центральний елемент, кенотаф заввишки близько 9,8 метра, прикрашений скульптурою невідомого солдата, який лежить на катафалку. На ньому розміщені написи та символи, включаючи герб Манчестера. Поруч розташовані два обеліски заввишки 7 метрів і Камінь пам’яті завдовжки 3,7 метра із простим написом: “Their name liveth for evermore”. Композиція встановлена на піднесеній платформі.
Меморіал Лаченса у Манчестері відрізняється абстрактними формами та був натхненний класичною архітектурою. Замість скульптур або явних релігійних символів, його структура включає високу фігуру невідомого солдата, що нагадує стародавні баштові гробниці.
Початкове розташування кенотафа на площі Святого Петра викликало масу критики через захаращення та близькість трамвайних ліній.
Манчестерський кенотаф отримав статус об’єкта культурної спадщини ІІ ступеня у 1985 році, що забезпечило йому захист від зносу чи змін. Цей рівень присвоюється будинкам з “особливим інтересом” і становить близько 92% від загальної кількості таких об’єктів. У 1994 році його підвищили до II категорії, призначеної для споруд, що мають “виняткове значення”, що охоплює приблизно 5,5% пам’ятників. У 2015 році, в рамках заходів сторіччя Першої світової війни, кенотаф включили до “національної колекції” меморіалів роботи Лаченса.
А у 2014 році міська рада Манчестера перенесла меморіал на північно-східну частину площі Святого Петра, розташувавши його поруч із ратушею, щоб звільнити територію для розширення трамвайної лінії Metrolink.
Манчестерський військовий меморіал має велике значення для міста. Він представляє не лише солдатів, які служили та загинули у світових конфліктах, а й стійкість самих жителів Манчестера. Під час обох світових воєн місто зіткнулося з багаторазовими повітряними нальотами ворога, економічною напругою та втратою тисяч своїх громадян. Кенотаф – це пам’ять усіх жертв, які забрали кровопролитні війни.