Елкана Армітідж – один із видатних діячів Манчестера 19 століття. Він увійшов в історію не лише як успішний промисловець, а й як успішний політичний діяч, який дбав про місцевих громадян. Він пройшов складний шлях від промисловця до політичного діяча. Безумовно, діяльність Армітіджа надала багатогранного впливу на структуру всього міста. Далі на manchesteryes.com.
Історія та становлення Армітіджа
Армітідж народився у далекому 1794 році у Фейлсворті, що неподалік Манчестера. Ріс і виховувався у великій сім’ї, де глибоко поважали та цінували працю. Зокрема його батько був фермером, а також ткачем льону. Тому Армітідж був працьовитий і старанний з наймолодших років. Він знав, що це таке завдяки тяжкій роботі батька.
Армітідж виявив ці якості, коли йому було вісім років. Зокрема, саме в цьому віці він вирішив покинути школу та розпочати свою трудову кар’єру. Він знав, що “місце під сонцем” можна отримати лише завдяки старанній роботі. Разом з Армітіджем покинули школу ще два його брати. Разом вони влаштувалися у “George Nadin & Nephews”, місцеву бавовняну промислову компанію. І саме завдяки своїй старанності, працелюбності та зростаючій проникливості в підприємництві незабаром Армітідж отримав посаду менеджера. Це був чудовий кар’єрний ріст для юного хлопця.
Шлях промисловця
У віці 22 років Армітідж вже був одружений. І разом зі своєю дружиною вони вирішили розпочати розвивати свою власну справу – бізнес на торгівлі тканинами. Зокрема, у них був невеликий магазин, заснований у 1810-х роках, що знаходився на Чапел-стріт, 18 в Солфорді.
Як відомо, на початку 19 століття текстильна промисловість і торгівля тканинами в Манчестері були дуже прибутковими сферами діяльності, тому торгівля тканинами приносила сім’ї Армітідж хороші доходи. За кілька років роботи магазину на Чапел-стріт, Армітідж запустив власне ткацьке виробництво. До кінця 1820-х років на нього працювало понад 20 осіб. Виробництво Армітіджа було зосереджено на пошитті одягу, а також його постачанні та продажі у Манчестері.
Таким чином за кілька років функціонування бізнесу, Армітідж перетворився на справжнього промислового магната. Його справа приносила значний прибуток і була настільки успішною, що через час Армітіджу вдалося побудувати ще одну нову фабрику, тільки цього разу в Пендлтоні в Солфорді. Нова фабрика отримала назву – “Pendleton New Mill”. На той момент на Армітіджа працювало близько 200 осіб. Зокрема, робітники його виробництва займалися виготовленням парусини, клітинної тканини та клітини. До кінця 1840-х років промисловим регіоном Манчестера прокотився економічний спад. Але як не дивно, він жодним чином не вплинув на бізнес Армітіджа. Навіть у досить складний та нестабільний економічний період йому вдавалося розвивати та розширювати свій бізнес. Таким чином, до 1848 року на підприємстві “Pendleton New Mill” працювало вже близько 600 осіб.
З роками бізнес Армітіджа лише процвітав. Він приносив йому великі статки, славу та повагу, а місту Манчестер та всьому регіону економічне зростання. До кінця 1860-х років Армітідж придбав ще один завод у Патрікрофті, для масштабування свого виробництва.
Як Армітідж потрапив у політику?
Слід зазначити, що кар’єра Армітіджа як промисловця була нерозривно пов’язана з політичною діяльністю з юних років. Ще у 12-річному віці він брав активну участь у політичному житті міста, підписуючи петицію про скасування работоргівлі та виступаючи проти цього.
Коли Армітідж став досить успішним підприємцем, він був обраний членом міської ради Манчестера, після того, як місто було включено як муніципальний район. У міській раді Манчестера Армітідж представляв лібералів та “Exchange Ward”.
Протягом усього свого життя Армітідж прагнув не лише стати успішним бізнесменом, але він також розвивав економіку регіону та піклувався про людей, які живуть у Манчестері. Зокрема, він надавав їм робочі місця на своїх фабриках, намагався покращити умови життя, а також представляв їхні інтереси у міській раді. Завдяки цьому, у 1841 році він був обраний олдерменом, а через 5 років, у 1846 році, його обрали мером міста. На посаді мера Армітідж пробув недовго, лише 2 роки. Але, незважаючи на це, він встиг здійснити чимало важливих справ для мешканців міста та економічного процвітання регіону.
На роки його правління припав непростий період кризи. Але, незважаючи на жодні труднощі, Армітідж старанно працював на благо суспільства. За високі заслуги перед містом і роботу в непрості роки економічної кризи, у 1849 році він отримав звання лицаря-холостяка від королеви Вікторії.
На посаді мара та членстві у міській раді Манчестера політична кар’єра Армітіджа не закінчилася. Маючи владу та достаток, він усіляко прагнув робити благі справи суспільству та розвивати регіон. Так, у 1850-х роках він намагався балотуватися до парламенту Британії, але спроби були безуспішними. У 1860-х роках працював верховним шерифом Ланкашира. Також Армітідж був прихильником Ліги проти хлібних законів, виступав проти війни у Криму та виступав проти прем’єр-міністра Пальмерстона. Багато років свого життя він також присвятив головуванню ради керуючих Манчестерської гімназії та губернаторству Манчестерського королівського лазарету. Він також був комісаром поліції Солфорда.
Політична кар’єра Армітіджа була не менш насиченою, ніж підприємницька. Він був успішним на всіх фронтах, і за роки свого життя встиг зробити важливий внесок для Манчестера та всього регіону.
Серце видатного промисловця та політика з Манчестера перестало битися у 1876 році. Він пішов із життя у віці 82 років.
